Гумореска
Продовження «Сусідські війни» із рубрики «Село і люди»
Всім жінкам до 8-ого березня присвячую.
Будьте чемні одне до одного. Обосраний Кримінальній авторитет.
Блакитна Кульбабка вітає тебе, шановний Друже!
Зима позаду. Перші весняні дні. Погода пречудова. Сонечко, набухлі бруньки древ, сік виноградної лози, пробиваються тюльпани крізь землю… Багато чого уже кричить у природі, валує: Весна іде! Весна іде!
Попереду багато роботи по городі…
Але що це!
Дуже гавкають собаки…
Виходжу до воріт з вулиці.
Що це за міраж!!!
Дільничний стоїть біля воріт (весна напевно подіяла).
Так би мовити, персональною особою. Його дуже важко зазвичай знайти при скоєні дійсних порушень закону… Тут сам приїхав без викликання… Дивуюсь подумки.
Дуже приємно! Дуже приємно!
(Дуже радісно!)
Радісно вітаюсь з молодим чоловіком! Ще незнайомця притягнув. Вітаюсь:
- Добрий день…
І зразу ж запитання до нього:
- Чим обязан такої великої честі? Так би мовити «ліцезрєть» Вас?
Знаючи проблеми фінансування державою Вашого закладу…
Коли дійсно є злочини (крадіжки, вбивства), то по виклику зразу ж ставиться до відома постраждалого про сплачення бензину для машини за виїзд до місця скоєння злочину.
Тут же немає злочину – роз’їздився, тратиться бензин. Така собі кумедна ситуація і мій іронічний жарт! А що я теж можу!!!
Мені зразу ж відповідає не дільничний (бо я його знаю в лице), а цей чужий молодий «круте лик» в чорній шкірянці.
- Чого це! У нас є випадки за шкоду в городі – курей люди вбивають одне одного! Але ми тут по-іншому!!! Чи Ви бува не бачили, чи не чули про те, що вашому сусідові (то Гемофродіту) хтось вивернув нечистоти на хату (нечистоти по-народному то гімно).
Я в ступорі… візуально і там далеко всередині думки як коні. Думаю – во клас. Був «кримінальний авторитет», а став «обораний кримінальний авторитет».
Дільничний скромно стояв в сторонці. То братки приїжджали, різна там «п’янь та рвань», … а ось і міліцію задіяв… Образив хтось Гемофродіта… Маю розбори… Наїзд міліції – так і гонить моя уява правду матку далі... І доведи, що ти то не робив… Що ти не негр. Насолив же той гад не тільки мені… Чогось я до такого не додумався … «обосрать авторитета». І завернув круте лик про курей… Знає наші проблеми не по «наслышке». Хоча якось своїми силами справлялись… Не бігали, не жалілись. А тут… Видно високо цінує міліція Гемофродіта, що він до неї звернувся. Чи то міліція у нього вже в руках? Хер його знає? Ось такі думки, як коні пролетіли в моїй голові…
Думаю, еге-ге ти (я), Чоловіче, влип!... Кажу:
- Шановні, якщо Вас викликали по тій причині, чи Ви маєте заяву від потерпілого, чи по своїй ініціативі до мене завітали? (Думаю собі, наскільки ж Ви з ним пов’язані…).
Коли в одного односельця покрали та ж самі кури, то дільничного три дня не могли дочекатись бідолага, а тут так оперативно…
- Вчора – каже дільничний – облили гамном, - і сьогодні дільничний тут…
- Чи маєте Ви заяву від потерпілого… - запитую, я за своє.
- Ні, не маю… - каже дільничний.
- То я з Вами не буду розмовляти до тих пір, поки Ви не будете мати заяву від потерпілого!
Відчепився я від них… Потупцювалися братки-міліціонери та й пішли до сусідського двору по заяву. Сам же я до жінки подався, розшукуючи її по закутках великого двору. Уже зметикував. Після довгих потуг порядності Гемофродіта (довго не пускав курей). Він десь з понеділка так знову став випускати кури. З жінкою бігаємо, гонимо їх від засадженого городу, не маємо спокою (викльовують засаджене). Як що… Але на! Тихо! Не хочу навіть про це думати! Найшов я її на іншому кінці подвір’я… Тай запитую її:
- Жінко, ти не знаєш, хто гімно вилив Гемофродіту на хату?
- Ні, не знаю – каже жінка, - А що, когось таки довели до крайності сусіди?
- Хитро так посміхається артистка та продовжує розмову зі мною.
- Це ж потрібно так людину довести, що б вона отак поступила! Жбурнула нечистоти на сусідів… Я би до такого не до-ду-ма-лась. А нічогісінький таки собі протест… проти ханжества та підлості людської. Крик душі… та й годі… Жалкую, що то не я зробила! Дуже жалкую!