Потонув, Ти, в темноті,
Зник при світлі дня,
І лиш чутно в тишині,
Як ридаю я.
Не опишеш біль мою,
Не побачиш горя.
Сльози ллються як ріка,
Що біжить по полю.
Серце Ти моє розбив,
Як кришталеву вазу,
А душа моя пуста,
Радості не знає.
Маю жити далі я,
І забути горе,
Але, знай, без тебе я
Як без неба – море.
В пам’яті моїй
Будеш Ти – рідненький,
Не забуду я тебе,
Котик мій миленький!!!
Присвячується Нубіко, шотланському висловухому коту. Окрас димчатий,
очі жовтомідні, дуже домашній – не боїться людей.
Автор – Чирун Софія (12 років).
26.07.2017 р.