Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Зміст статті

Мої привітання тобі, брате, Олесь!

В цьому листі дам відповідь на твоє прохання не відмовитись від тебе (нас з мамою).

Зауважу, що від тебе ніхто ніколи не відмовлявся. Тобі також ніколи не зрозуміти, що ти сам від усього відмовився по своєму житті.

Олесь, на даний час мені немає діла до тих, (як ти пишеш), які є ще гірші за тебе.

Мене більше турбує мій клопіт (хвора мама) та твоє пропаще життя.

Ще раз наголошую (для дурнів), що ми з мамою ніколи від тебе не відмовлялись.

Відмовлялись ми від твоїх «наїздів», сварок, бійок, п’яних оргій, марнотрацтва, кривд, крадіжок. Відмовлялись від усього того, що нищило тебе самого по житті, та не давало спокою нам.

Твої «прибабахи» доставали до самісіньких печінок. Людина ти без обов’язків, права качаєш надмірно, не по можливостям, не по заслузі. Тому що відповідальності ніякої немає по житті ні за себе, ні за рідних (кого любиш).

Скільки марно витрачено на тебе часу ?

Воно ж те життя не безрозмірне. В пусту кинуті і мамине здоров’я! врешті решт в пусту кошти! Да! Да кошти!

Все марно! Все в пусту! Все в жопу!

Олесь, будь добрий, відповідь дай на таке моє запитання.

Чи можу я покластися на тебе в лиху для себе годину? В скруті чи зможеш мені допомогти? Як брат, рідний брат, як син своєї матері-каліки, що чекає від тебе до-по-мо-ги?

Напевно що ні! Ні! Ще раз ні!

Ти довів то по житті. Як ти всіх посилав на хер. Так всі послали тебе… лишилась тільки біль, мамина біль… допомагала тобі як могла…, тепер не може! Сама потребує допомоги!

Не буду стверджувати, що ти у нас такий гастролер з прибабахом тільки по своїй вині. Бо ми з тобою разом з дитинства.

Пам'ять мені змальовує ляпсуси батьків в твоєму вихованні. Та наглядний приклад батька…

Один єдиний прокол (не знаю як то мотивувати) батьків, чи то долі, обставин, розкажу далі.

Весілля на селі. Раніше гуляли всім людом. Ми, дітлахи різного калібру, бігаємо поруч з дорослими, веселимося, спілкуємося, танцюємо… Де за нами угледіти?!

Був на селі у нас бездітний чоловік. Мав лише жінку. Чи-чи-ков його прозивали. Ось що удумав чолов’яга на свою розвагу, на потіху іншим.

Зібрав дітлашню біля себе. Приніс пляшку горілки та й каже:

- Хто вип’є стаканчик горілки – дам рубля!

О! тоді (50-ть років том) то були неабиякі гроші для дитини. Багато цукерок можна було купити. Всі розсміялись та відмовились…

- Я вип’ю!