Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Зміст статті

 

Наголошую!

Радянська влада нав’язала мені інформацію, заклала в підсвідомість:

- Бандера – ворог – зрадник!

Повторююсь, акцентую увагу. То все потрібно надалі по тексту.

Життя зіграло зі мною злий жарт. Довелось таки в доволі молодому віці жити та працювати на землях «западної» України, «самісінькому лігві націоналізму» місті Львові. Іронія долі.

Що би там не робила Радянська влада для того щоб пам’ять про «зрадника» Бандеру зникла та розсіялась у віках.

Не вийшло! Не получилось!

Жива там пам’ять про Степана Бандеру. Для мене було грім з ясного неба – «Степан Бандера – борець за вільну Україну, національний герой».

Хто ворог? – Енкеведісти. Чи не вперше я узнав про нелюдів, що прикриваючись радянською владою, чинили звірства над українським народом.

Ох і потерли, «пошурували» западняки мене східняка в жорновах своєї правди. Жорстко. Відігрались на мені за всіх «наївних» східняків, бо… був представником, посланцем радянської влади там. Зазнав утиску в моральному і в матеріальному стані (по роботі).

Давай, шановний друже, не будемо про минуле.

Достатньо про це інформації.

Ось про сучасну дійсність замало. Піди, розберись. Все перевернулось з голови на ноги.

Але хочу розповісти і про себе. Як був східняком на заході, одне слово чужим. Повернувшись через проміжок часу в рідні краї сходу став для місцевих западняком, одним слово – не своїм.

Східняків на западній Україні не те, що не люблять – зневажають! То факт! Ми, діти радянської влади, наївні, дезінформовані, прості як «валянки». Западняки терті, биті, коварні. Вони вважають, що вони більше настраждалися, горя більше пізнали порівняно з нами – східняками. Діти східної України купалися в променях любові радянської влади.

Можливо воно і так. Моя думка, то дійсно так.

Коли ж обставини покликали мене знову повернутися в рідні землі сходу, односельці, близькі мені люди, друзі відверто глузували з моєї чистої української мови (без суржику). До речі, там на заході у Львові в міському транспорті моїй школярці донечці забороняли розмовляти російською «старпьори-націоналісти».