Сідаю й пишу
Коли затуманило душу,
Або ж зажало в тиски,
Прихлинула кров до скроні.
Ось моє благо.
Аркуш чистого паперу.
Гостро заточене перо.
Думки, птахове крило.
У простір політ.
Майбутнього перелік літ.
Розум диктує владно,
Малюючи картини наглядно.
В минулому я гість.
Між віками лягає міст.
Через тисячоліття доріг
Контакт з життям моїм ліг.
Сідаю й пишу
Коли відстояти я мушу
Зневірений людський рід,
Злих сил одурманений плід.
В цих рядках моє життя,
Біль і радість, почуття.
Несу душі тепло
Благословення на добро.
16.12.1991 р.