Печать
Категория: Вірші
Просмотров: 8047
Звезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активнаЗвезда не активна
 

Будила мати сина
Раненько
«Просипайся, дитино,
Моє серденько.

Швидко сонечко
Викотиться полем
Мого хлопчика
Проведе до школи».

Гладить мати сина
Їжачком голівка.
Чому мама сумна
Не багатослівна?

Кого боїшся, ріднесенька?
Хто вас, мамо, скривдив?
Говориш тихесенько
Подітися ніде.

Не прогонить свічечка
Тінь смутку на стінах,
Два голуба на рушничку
Вишитих весільних.

Рушничок дівчам
Матуся вишивала,
Голуба до пари
Сама вибирала.

«Любила я. Кохала.
В кохані і він мені клявся.
Долі поєднали.
Бути в горі, щасті».

Мамо, чому сумна,
Заплакані очі?
Денною працею зморена
Не спала ти вночі?

Від кого, матуся,
В ніч темну тікала?
На плечах лиш хустка
І в тому, що спала?

Чому, мамо, селом
В тіні дерев ховалась?
Щоб люди добрі, злі
Вам не зустрічались?


Піднімуть на глум
Не скаже мама тихо.
В очах біль та сум,
Без сліз плаче лихо.

Знало дитя, не питало
Від кого матуся тікала.
Від чоловіка – пияка,
Від бійки та скандалу.

Від п’яного жахіття
Бігла «світ за очі»,
У людей співчуття
Не шукала посеред ночі.

Дитя знало, не питало
Пораненим птахом
У сні над селом літало,
Матусю шукало.

Серед людей як то є
«Риба об лід б’ється».
Або «чуже горе не своє»,
Дехто ще й сміється.

Чому рідний брате
Гониш мене з двору?
Чоловіка кращого вибирати
Потрібно було сестро.

Добрий сусіда
Прогання з городу
«Неси свої біди,
Жінко, куди десь інде».

Вставай, мій хороший,
До школи збирайся.
Бринить розпач з болем -
В селі не залишайся.

У господаря на селі
Жінка добра і лінива.
У пияка-чоловіка
Роботяща жінка не господиня.

Іди, сину, до школи.
Вчися добре. Старайся.
Не забудь книжку, зошит.
Зуби почисти, умийся.


Знання – твій квиток
В майбутнє, мій сину.
Повітря чистого ковток,
Жити, сину, гідно.

Знало дитя, не питало.
Душа тіло покидала.
За матусею слідом літала
Невидимим свідком.

Бігла матуся степом
Подалі від села.
Зоряним вертепом
Втікала не від добра.

Матуся від лиха втікала
Чумацьким шляхом,
Порятунок шукала
Під всесвіта дахом.

Бігла стежкою
Подалі від хати,
Змійкою – мережкою,
Щоб не заблукати.

Вийшла в полі
До журавля-криниці,
Остудила скроні
Крижаною водицею.

Бігла полем
В полоні лиха.
Серце крає болем,
Сльозами вмита.

Стерні покосами
Ішла навманець,
Розплетені коси
Розвивав вітерець.

«Ой, лишенько» -
Зойкнула від болю.
«Поранила ніженьки,
Лиха моя доля.

В чому я грішна?
В полі блукаю.
В горі невтішна,
Знайду що шукала».


Ішла на побачення
Ніким не запрошена.
Не кохана. Не бажана.
З нелюбом вінчана.

Берега піску смужку
Місяць освітив.
Змійкою-стежкою
До моря провів.

Впало море хвилею
До ніг мами босих,
Пекучі рани омило.
«Горювати досить».

Манило море, вабило,
З розуму зводило.
«Зачарований тобою,
Я лікар твого болю!».

Життя земне
Твого розпачу не варте,
Ходи в обійми до мене,
Найдеш в мені захист.

Іди ж в мої обійми,
Сильний я, надійний.
Найдеш порятунок
В царстві Нептуна.

Море підступно втішало
«Знайдеш в мені що шукала.
Нікому не дозволю
Завдати тобі болю.

Русалкою будеш
З холодним серцем,
Земне все забудеш
Моїм люстерком, озерцем».

Вабило, квапило,
Підступно втішало.
Доріжку місячну
На дні протоптало.

Зіроньки мерехтіли,
Танули.
Загубленими долями,
Фальшивими діамантами.


З неба зірка
Одинока падала.
Гіркий присмак
Відчула зради я.

Зірка згоріла
Щезла без сліду.
Магію чар
В морі втопила.

Швидкою ходою
Від моря тікала.
До сонця сходу
Знайшла що шукала.

До дому дісталась
До школи дитя збирати.
Ти моя радість
Щастя тебе обійняти.

Сину мій милий,
Знайшла в собі сили
Не скніти,
А жити.

Сину мій хороший,
Справимось з бідою.
В цей світ запрошені
Жити нам з тобою.

Зцілені любов’ю,
З вірою, з надією.
Сину мій рідний
Жити нам гідно.


Січень 2018 р.