Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

Пам’яті Висоцькому Володимиру присвячую
(Трагічна історія мого життя).

Сергій Єсенін,
Висоцький Володимир,
Віктюк Роман…

Не водночасі, на протязі всього мого життя, люди – феномени свого часу, які зіграли велику роль в формуванні мого світогляду, тобто сприйняття мною цього світу. Квіткові різнобарви почуттів, змальованих у творах та донесених

нам, землянам, талановитими поетами – піснярами, Висоцьким Володимиром, Єсеніним Сергієм. Як то кажуть в народі:
«Бог поцілував їх у тім’ячко.»
Всевишній від щирого серця подарував нам змогу відчути, зрозуміти, вивчити творчість митців. Наскільки прекрасний наш білий світ, відношення між людьми і тому числі. Для мене то була стихія емоційних потрясінь. З вище поданого можна подискутувати на рахунок Творця-Отця нашого, чи то Космосу (по-сучасному), вважай як хочеш, друже!
Поети обожнювані народом з одного боку, з іншого затравлені, знищені фізично тими ж людьми. Не визнані за життя, зацьковані. Чи не шляхом Ісуса Христа – сина Божого прийняли вони тортури, кожен на землі у свій час. Методи різняться.
Відшліфовані часом, удосконалені в підлості своєї вишуканій.
Нехай пробачить мені Отець наш за таке бачення мною історії життя поетів.
Не підтасовуючи факти життя свого, ще тоді не Блакитна Кульбабка, не прив’язуючи до містичних заморочок, Сергій Єсенін та Висоцький Володимир стали відкриттям мені самого себе.
Як ото живеш – існуєш, навіть не підозрюєш, не розумієш, що «сірість буття» навколо тебе. Тягнеш «лямку життя», бо…, щоб «існувало тіло» потрібні «матеріальні статки».
Вибач, шановний за грубість і неотесаність змальованого вище, але ж правдиво.
Сергій Єсенін полонив мою душу, коли я був «отроком» - хлопчиком. До школи ходив у старші класи.
На тенетах Радянського Союзу поет-десидент, було як вирок «ворог народу». Відповідно отримати достовірну інформацію про життя та творчість поета було важко. «Туманність Андромеди», так би мовити (пам’ятаєш фільм, зірка або планета така на небі є).
«Все було шито чорними нитками по білому полотну» - простіше можна сказати народним виразом. Ну ти мене зрозумів, шановний читачу?!
Ваш ще тоді не Голубий Одуванчик знайшов вихід з положення «затруднітельного». Щоб зрозуміти Сергія як поета та людину, в Єсеніні я перевтілювався, медитуючи вживався в Сергія Єсеніна. (Жарт). Було таки так! Вивчав його творчість, чим жив-дихав поет, «чим дихав», кого кохав, кому присвячував твори. В віршах там все його життя.
Моє ж дійсне пе-ре-вті-лен-ня!!! Заучував, шепотів як молитву на самоті дуже близькі мені по змісту вірші-твори. Розумів їх, жив ними… Жив його життям, ходив стежками лісу, де він народився та виріс. Дуже близькі мені були твори ранньої поезії. Твори зрілого поета полонили мою душу.
Що не твір, то шедевр для мене, відкриття прекрасного світу життя, в якому жив і творив геніальний художник.
Минуло багато років по тому, коли я зрозумів, що те перевтілення зіграло великий жарт зі мною.
Надалі ти зрозумієш, Друже, до чого веду свою розповідь.
Чому далі? Ні тепер і ось тут!!!
В наш час душа поета-пісняра Сергія ходить-бродить поруч зі мною по нашій не обітованій землі в образі дорогої мені людини. Радіє, сумує, творить своє життя. Містика - фантастика. Але то факт!
Далі все опишу детальніше, по-черзі…Коли ще юнаком жив і дихав поезією Єсеніна Сергія, поруч із динаміку радіо по містам та селам линув хриплий заворожуючий голос Висоцького Володимира.
Слова пісні, як, як ото «меч-сокира» рубав, різав повітря, вривався і ятрив свідомість, руйнував мою сентиментальність та романтизм до життя. На той час поет-співак – бунтар! Да! Да!
Коли на просторах СРСР все хорошо…
«Все хорошо, прекрасная Маркиза!
Все хорошо! Все хорошо!»
(Одесит Утьосов пісню співав таку).
Слова пісень Висоцького, голосом своїм повертав у реальність, дійсність сучасну.
Як тут не відреагувати на слова пісні?
«Если друг оказался вдруг
И не друг и не враг, а так
Если сразу не разберешь
Плох он или хорош.
В горі его не бери- гони,
Вверх таких не берут и туту!
О таких не поют…!
Можливо не точно. На слух памятаю…
Сергій Єсенін.
Висоцький Володимиир.
Поети - пісняри різних часів епохи.
Які ж вони по суті різні, по сприйнятті…
Але ж ні! Ні! Ще раз ні!!!
Шановний Друже, вони по долі схожі. Талановиті генії, не визнані суспільством, зацьковані, зневажені, духовно не покорені, фізично зни-щен-ні!!!
Як таке можливо?
Народ же їх любив, обожнював, цитував твори, аплодував стоячи, наслідував… цим феноменальним особистостям.
Ось тобі і відповідь.
Чи не шляхом Ісуса Христа – Сина Божого? Нехай не вдале порівняння, але ж дійсно результат той же…
Ще раз наголошую.
Методи різні, досконало вишукані.
Нехай так я бачу ту ситуацію, життя поетів-митців.
У всі часи суспільство мало «касту людей над людьми». Одним словом «нелюди»!
Люди, що возвисились над людьми – «генії Демони». Їм надане право вирішувати долі людей. Не мають вони ні честі, ні совісті… Зневажають вони закони Божі! Їх кредо: «Гроші та Влада!». «Геніям Зла» доступні всі методи для досягнення в соціумі всіх благ та регаліїв.
Доля зіграла зі мною злий жарт. Немає на цьому білому світі ні Єсеніна, ні Висоцького.
Ходить поруч зі мною душа одного з них в тілі дуже дорогої мені людини. Нехай зовсім в інакшій сфері діяльність тої особистості.
Та ж сама картина.
«Генії Демони» викручують руки, зацьковують, не дають працювати, творити, блокують, навіть викрадають твори (праці), оббріхують, зневажають. Методи знову удосконалені часом. Поколіннями відшліфовані, витончені… «Нелюдам», лише їм, надана можливість бути лідерами, бути «першопрохідцями». Використовуй та владарюй. Ось такий у них девіз.
Дуже тривожусь за долю дорогої мені людиноньки. Як 2те диво» мені описує свій стан, своє бачення реальності життя навколо себе. Точніше відчуття себе в колективі де працює. Послухай!
Є така іздавна професія – «проституція». Фізичне використання тіла для утіхи похоті людської.
Щоб ти відчував, шановний, коли тебе мають духовно?
Не можу! Немаю права точніше все розповісти і описати про стан речей в наш час навколо талановитих людей, особистостей… Не маю права викрити то невігластво людське, щоб не нашкодити декому…
«Демони Ночі», я це тим, хто не має ні совісті, ні честі. Вони б’ють у спину…..
Наведу, процитую Романа Віктюка…
Можливо не дослівно. Як я зрозумів, доповнюючи своє бачення сказанним в одному із інтерв’ю. Нехай він мені пробачить за мій експромт. Як зміг!!!
Спочатку, коли мені випадала нагода, чути, бачити, ненав’язливо знайомитись з його творчістю, вражала його глибина подання змісту своєї думки. Мало сказано. Читай та додумовуйся між словами речення поданого.
Все про що він розповідав, «чіплялось до мене», переслідувало, «як наркотик», «добрячий допінг». Коли ж я «ловив кайф» - істину, як ото сонечко світило і зігрівало з середини тебе. Зігрівало сонечко, давало надію на існування!!! Ось так парадоксально! Жити, незважаючи ні на що, творити…
Сергій Єсенін, Володимир Висоцький, Роман Віктюк – провідники в цьому житті для мене…
Життя саме названих особистостей свого часу є наглядним прикладом, як митців, досконалих митців свого ремесла. Живе в мені тиха шана, повага, вдячність до них.
Так ось! Продовжую далі…
В одному з інтерв’ю кореспонденці по телебаченні Роман Віктюк, розповідаючи про себе, дав багато мені інформації для думок…
Хто є та людина загалом?!
Людина як корабель (Титанік).
Великому кораблю – велике плавання!
Не завжди так! Чому Титанік потонув? Натрапив на перешкоду. Рифи! (одна із версій). Для талановитої людини перешкоди, то …
«На землі живуть три особи:
Заздрість, Підлість, Злоба!!!»
Нехай так! Чи доступно пояснив, шановний Читачу? Думаю, що стисло і обґрунтовано. – Я Ваша Блакитна Кульбабка «допетрала», що з ними боротися безрезультатно! Безполезно! Від них потрібно о-чи-ща-тись!!! Так таки! Так!
Роману Віктюку допомагає гра на фортепіано. Музика! Музика! Музика!
Мистецтво як взагалі «очисний інструмент» від зглазу, порчі, наговорів.
Чи то музика, чи проза, поезія, вокал, твори художника…
Як ти, думаєш, Друже?!?!?!
Хочеш посперечатись з достовірними фактами? Прошу. Напиши.
Подискутуємо!!!
Далі продовжую свою думку про корабель. Чи довгий шлях, чи короткий теж не мало важливо… але дуже важливо, яким ти прийдеш у назначений час у свою гавань…
Яким і з чим!!!
Які муки отримаєш на смертному оді, очищаючись від гріхів своїх, наплодившихся за життя?

Ось така істина життя!!!

З Вами був Ваш
«Блакитна Кульбабка»
Далі буде…
15.04.2013 р.
P.S.
Якщо хоч одна людина, прочитавши цей «бред сумашедшего», відгукнеться на моє оповідання… чекайте продовження…

Блакитна Кульбабка – «Ворошиловський стрілок»… (алегорія)