Print
Category: Вірші
Hits: 2257
Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

Мудрість жіночка самотня
Виховувала двох доньок.

Дівчаток називала дивно
Вдачі відповідно.

Радість та Журба дівчатка
Матусині пташенятка
Утіхою розрада
Завжди поруч разом.

Вплітає матуся стрічки
Сестричкам у косички,
Коси заплітає
Повчає.

«Любі, доні мої,
Кожна має вдачу свою.
Винагорода вам
Ваша врода.
Рідненькі не смійте
Вродою в житті смітити.
Не лінуйтесь, навчайтесь
В житті шануватись.
Знання квиток
До порятунку місток.
За вами вибір
В достатку жити чи в злиднях?
В чвари не устрявайте
Ворогів не матимете.
Доням моїм милим
Доленьки щасливої.»

Причепурились
Пташечками з місця здійнялись,
Полетіли,
Крильцятами потріпотіли.
В різних куточках садочку
Чути веселі голосочки.

Р А Д І С Т Ь- дівчинка перлинка
Золота краплинка,
Літне сонечко
Блакитні очка.
Сонячний промінчик
Сяє усмішка на обличчі.

Стримана Ж У Р Б А
Манить врода
В криниці крижана вода.
Лише місячного сяйва очі
Видають палку вдачу.

Радості сміх у садочку
Бринить дзвіночком:
«Сестро, серденько моє,
Така я є! Така я є!
Кажуть у народі
Самій придумати годі!
Якщо полюбила
Серцем прикипіла!»

Відсторонено Журба
За сестрою спогляда.
Любопитною чорнявенькою
галкою,
Таємничою загадкою.
Почуття зоряницею
На небі нічному розсипала.
Містичними чарами
Полум'я без жару.

Журба:
«Сестро голосу твого
Високі нотки
Порушують тиші спокій.
Дам тобі пораду
Стриманішою бути не завадить!»

Сміється Радість відверто:
« Мені в тобі того занадто!
Зробила я добрі справи
Що ж мені завадить
Порадіти?
Як то життя не любити?
Прикрасою життя
Є почуття.
Мої емоціє
На світ просяться.»

Журба:
«Сестро Радосте,
У тебе як завжди крайності!

Почуття -
Вогнища – багаття.
Як того не розуміти?
Може спопелити!»

Радість:
«Яка рідкість,
Сестро, твоя крайність?
Насправді
Я в житті дам собі раду
І без твоєї поради!»

Журба:
«Доступно скажу зрозуміло.
Ходить поруч нечиста сила,
Накине завидюще око,
Поступить жорстоко!
Захоче твоє за своє мати
Щастячко відібрати!»

Радість:
«Сестричко мила,
Зло я ще не зустріла!
Дозволь порадіти
Весняної духмяної квітки.

Голубу з голубкою
Що на дереві воркують.
Бджілці
На весняній квіточці.
Зачарованій тиші,
Цвіту рясної вишні.
Далекому неба блакиті,
Журавлиному клину.
Подивись як цнотливу хмаринку
Сонечко обіймає палко.
Між дерев метелик
На крильцях несе веселку.»

Журба:
«Крайність, сестро, знову!
Я не про те веду мову!
Чому ж не порадіти
Прекрасному білому світові?
Радій, Радосте, при нагоді слушній
Нехай вона тобі тішить душу!
Навіщо стримання не мати
Весь час про те говорити?»

В перемовах
Сестри не дійдуть згоди.
Побігли до хати
Матінку питати.

Журба та Радість разом:
«матінко наша рідна,
Ти нас породила
Жити не навчила.»


Радість:
«Скажіть, мамо, чи варто
Щастя своє ховати?»

Журба:
«Мамо, чи варто?»

Мудрість:

«Варто, донечки, варто
Щастячко своє ховати.
Щоб надійний оберіг
Захистити щастя зміг!»

«Не буди лихо!
Нехай спить тихо!»

09.02.2019 р.