Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

Не знаєш, люба подруга,

Протиріч моїх і вагань,

Лева-Віку ззовні гордого, -

Прикриття для зализаних ран.

 

Зрозуміти не так уже й важко

В тривожні важкі дні сучасні

Під холодною, надмінною маскою

Не такі вже Леви «сильні, могутні і власні»

 

Подивись Леву в очі бездонні,

Прикриває їх крилами птах.

Так! Там відблиск смерті агонії,

Там розум, біль, розпач, страх.

 

Сплетіння м’язів, рух, сила,

Грація, одержимість, одним словом – краса…

Не я то у Бога просила (Рука талановитого художника творила)

Моїх лише сліз – прозора роса.

 

Так законам звіриним приречений

Виживає сильніший із них.

І своїй обдарованій Володарем величі

Не накоїв сам би бід тих злих.

 

Поєдинок – гідності міра

Відкритий двобій на дитя,

Леву незнайома маска лицеміра,

За жорстокість несе каяття.

 

Так Всевишнього волею

Серед звірів тягар свій нести.

Найсильніший звіриною долею,

Не настільки і людському житті.

 

В людському понятті – життя

Честь і гідність немає ваги.

Цінують там інше і платять

Зовсім інші при тому борги.

 

Людям з рисами звіриними

Я тому перевагу віддам

Хто живе по людськими законам

Не чужим, а своїм життям.

 

Той, хто має живе почуття,

Не спотворення аномальних рис

До протилежної статті

І не закоханий в себе як Нарцис.

 

Люба подруга, погано мене знаєш,

До виду найсильніших рівняєш.

Вікторія – Ле-ве-ня

В шкурі Яг-ня.

2001 г.