Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

Молоду калину,

Милу дівчину,

Під вікном посаджу,

Від злих рук збережу.

Дивуються знайомі

У висотнім домі.

Де їй місце знайдеш?

Як від злих рук збережеш?

Посаджу у дворі

Щоб радо дітворі

Посміхалась плодами,

Дівочими устами.

Посаджу ще й горобину

Щоб у лиху годину

Подруги разом були,

Дівочу честь зберегли.

Високий ясен поруч,

Гарний напрочуд.

Віття свої розпустив,

Дівчаток звеселив.

В житі можливо,

Станеться диво,

Покохає він калину,

Молоду дівчину,

Чудо-красень

Молодий ясен.

Осінь мине з зимою.

Ранньою весною

Обійме віттям калину,

Кохану свою, єдину.

І в тихий вечір

Листям прошепоче,

До калини промовляє,

Що він її давно кохає.

Калина почервоніє,

Від поцілунків заніміє.

Податливо мовчить,

Молодим тілом тремтить.

Так стояли вони поруч.

Нічного місяця обруч

Їх кохання вінчав.

Вітер пісні їм співав.

Схилився ясен

Над дівою прекрасною.

Веде свою любу

До бажаного шлюбу.

 

P.S.

Застиг, схилився ясен

Над дівою прекрасною.

Веде до сих пір любу

До бажаного шлюбу.

 

10.12.1991 р.