Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

Світанок загадковий
Просипається степ.
У скорботній промові
Скіфський степ.

Предків могила
Увінчана часом
Голову схилила
До ніг моїх босих.

Скроплена росою
Загадкова зі сну
Зеленою косою
Проводжала весну.

Ранок прозорий
Її обійняв,
Хвилею моря
Пісні співав.

Чайки кружляли
Цікавий танок.
Трави шепотіли:
«Добрий ранок!»

Вітер, хвилюючись,
Сльозу утирав.
Сни твої з ночі
По степу розвівав.

Мордували марева
Не пройдених літ.
За дійсності химери
Хто дасть отвіт?

Рили твоє тіло
У мене на очах.
Серце німіло.
Це ж захоронених дах.

Розгрібали кості.
Розвівали прах.
Скарби на помості.
Вірі моїй крах.

Щезла і криниця,
Що стояла поруч.
Сил добра живиця,
Сонячний обруч.

Не зійде сонце
З-за могильних схил.
І в воді відерця
Не покаже хвиль.

Не поїду з дідом
В степ я по гриби.
Як тодішнім літом
Верхом на горбі.

21.01.1992 р.