Star InactiveStar InactiveStar InactiveStar InactiveStar Inactive
 

На прохідній заводу
Стояв чоловік,
Мав середній вік,
Голову вже не молоду

Обвішав гаслом:
«Го – ло — дую!»
Люди, півколом,
На нього дивують.
Не ховають погляд.
Сміється де-хто.
Тут же поряд,
Надмінно зверхньо,
Більшість читає
Яка же причина?
Погляду не відриває
Від завішаного вікна.
Де на брудному склі,
На довгому папері,
В шерензі похилій
Скачуть літери:
«Зазнав утиску!»
Чи ти перший?
«Не чисті на руку…
Мають хліб лакомий…»
Наші демократи
Вибрані народом.
Розкривають карти.
А ти їх голодом?
Вірю, є причина,
Що ти ось так…
Але зупинись, чоловіче!
Та ти ж дивак.
Так було, є і буде!
Не ховай очей…
Змішають тебе з брудом
І зрівняють з землею.
Мені тебе жаль.
«Бі – до – ла – хо!»
Яка тут мораль?
Збирай лахи
І подалі тікай!

23.01.1992 р.